Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя традиція
Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом, «къибини») є одним із унікальних елементів нематеріальної культурної спадщини України, а власне пиріжки з м’ясом є найбільш відомою стравою караїмів. Головна особливість традиційної караїмської кухні полягає в поєднанні баранини з тістом, овочами, фруктами та горіхами. Ет аяклак готують із використанням курдючного жиру. Пиріжки мають соковиту начинку (рублене м’ясо, іноді з додаванням картоплі), та за рахунок використання листкового тіста є хрусткими. Ліплення пиріжків має певні особливості, зокрема краї тіста загинають до середини, роблячи так звані «косички». Важливим є традиційний ритуал подання караїмських пиріжків до столу. Зазвичай на частуванні присутня вся родина. За традицією першим бере пиріжок голова родини, при цьому промовляючи молитву-подяку. Наступним пригощають гостя. Потім всі разом дякують господині, наголошуючи, що пиріжки є смачними та приготовані належним чином. Після цього пиріжками пригощають дітей. Із-за столу встають, тричі кланяючись, зі словами: «Нехай благословить Господь!» («Танри бераха берсин!»).
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 16.11.2018 № 995). Охоронний номер 013.нкс.
- Бібліографія:
- Арабаджи О. С. Караїмська кухня як елемент нематеріальної культурної спадщини. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Імплементація конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи» (Київ, 10-11 грудня 2015 р.). Київ, 2015, с. 4-8.
- Арабаджи О. С. Традиція частування караїмів як яскравий зразок нематеріальної культурної спадщини народу. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Імплементація конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи» (Український центр культурних досліджень, 20-21 грудня 2017 р.). Заг. ред. І. В. Френкель та ін. Київ, 2018, с. 5-8.
- Фото: Караїмські пиріжки. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Караїмські_пиріжки
- Фото: Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicii-prigotuvanna-et-aaklak-karaimskij-pirizok-z-masom
- Фото: Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/13
#ет аяклак #звичаї #обряди #святкування #національна кухня караїмів
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. Мелітополь | +4 фото |
Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області традиція
Обряд "Водіння Куста" відомий під різними назвами, зокрема "Зелені свята", "Кустування", "Тройця" тощо. Він має давнє, язичницьке, коріння. Обряд здійснюють на 50-й день після Великодня, на свято Трійці (П’ятидесятниці). "Куст" уособлює душі померлих предків. Цей образ втілює молода дівчина, вбрана у величне зелене гілля. Обряд тривав 3 дні за участі виключно жінок і дівчат. У перший день Трійці вони йшли на кладовище, де "викликали на розмову" душі померлих предків, "голосили", прикрашали могилки гіллям (часто вище хрестів). Після цього вони збиралися у лісі, обирали найгарнішу дівчину та прикрашали її кленовим гіллям, а на голову їй одягали зелений вінок. Таким чином дівчина виглядала мов справжній кущ. Далі учасниці "одягання" обходили кожну оселю, співаючи кустові пісні з побажаннями, а господарі пригощали їх смаколиками. Вважалося, що чим краще обдарувати гостей, тим рік буде вдалішим. З метою збереження та популяризації обряду, на Трійцю у с. Сварицевичі Дубровицького району Рівненської обл. проводиться фестиваль народного мистецтва "Водіння Куста".
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 16.11.2018 № 995). Охоронний номер 014.нкс.
- Бібліографія:
- Найдавніший звичай: водіння Куста. Трійця. Село Сварицевичі Дубровицького району. Міжнародний туризм. 2017. № 3. C. 124-125.
- Нестеренко О. В., Снігирьова Л. М. Зелені свята: традиції святкування українців. Обереги українського народу. URL: https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/567/
- Традиція обряду "Водіння Куста" у с. Сварицевичі Дубровицького району: Облікова картка. Обл. центр нар. творчості м. Рівне. URL: http://rocnt.com.ua/?p=1140
- У селі на Рівненщині водили Куста. Що варто знати про цей дохристиянський обряд. Суспільне. 20 червня 2021. URL: https://suspilne.media/140965-u-seli-na-rivnensini-vodili-kusta-so-varto-znati-pro-cej-dohristianskij-obrad/
- Фото: Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/14
- Фото: У селі на Рівненщині водили Куста. Що варто знати про цей дохристиянський обряд. Суспільне. 20 червня 2021. URL: https://suspilne.media/140965-u-seli-na-rivnensini-vodili-kusta-so-varto-znati-pro-cej-dohristianskij-obrad/
- Фото: Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-obradu-vodinna-kusta-u-seli-svaricevici-dubrovickogo-rajonu-rivnenskoi-oblasti
#усні традиції та форми вираження #виконавське мистецтво #звичаї #обряди #святкування #знання та практики
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +6 фото |
Традиція декоративного розпису села Самчики традиція
Декоративний розпис села Самчики як різновид українського декоративно-ужиткового мистецтва зародився на межі XVIII – XIX ст. Самчиківським орнаментом спершу прикрашали стіни хат, а згодом – посуд, одяг тощо. Розпис вважався оберегом від нечистої сили. У розписі основне місце займають фантастичні рослинні орнаменти геометричної форми. Самчиківські майстри використовують різноманітні кольори, від теплих до холодних, що робить малюнки чіткими та насиченими. Найбільш поширеними кольорами є жовтий, червоний, синій, зелений, фіолетовий та чорний. Разом із тим для кожного малюнка притаманний певний об’єднувальний колір. Оригінальною є сюжетна композиція малюнків, основою якої слугують українські традиції та фольклор. Майстри часто зображують дерева (райське, чудесне, казкове, хресне, світове тощо), птахів (лелеки, журавлі, ворони, горобці тощо), тварин, значно рідше – людей, але в незвичному вигляді. Самчиківський розпис має площинний орнамент, тобто його зображують на плоскій або нерівній поверхнях. Майстри не прагнуть до ідеального малюнка: лінії не повинні бути ідеальними, а кола – правильної круглої форми, натомість вони мають бути дещо незграбними та легкими. Малюнок звужується до верхнього краю (знизу розміщуються великі елементи, а зверху – дрібні).
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 04.07.2019 № 510). Охоронний номер 015.нкс.
- Бібліографія:
- Кириченко М. А. Український народний декоративний розпис. Київ, 2006.
- Костюк Я. Походження самчиківського розпису, його сучасний стан та символіка. Науковий блог. Національний університет "Острозька академія". URL: https://naub.oa.edu.ua/2014/pohodzhennya-samchykivskoho-rozpysu-joho-suchasnyj-stan-ta-symvolika/
- Фото: Самчики - мистецька “родзинка” України. URL: https://gorodocka-gromada.gov.ua/news/1540213773/
- Фото: Традиція декоративного розпису села Самчики. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-dekorativnogo-rozpisu-sela-samciki
#традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +5 фото |
Олешнянське гончарство Чернігівщини традиція
Глиняний посуд олешнянських гончарів відомий здавна та отримав поширення в різних регіонах України і навіть закордоном. Свого часу в с. Олешня з’явилася перша земська гончарня, в якій розміщувалися трьохповерховий горен, випалювальна сковорода, пристосування для розмелювання глини на жорнах, відбілювання глини, підсушки готових виробів, стояли круги для виготовлення посуду, знаряддя для ліплення різноманітних фігур. Початково в с. Олешня працювала школа-майстерня для підлітків і дорослих, потім – артіль, а протягом 1970-1980-х рр. – цех із виробництва гончарного посуду та сувенірної продукції. Олешнянські майстри традиційно декорують глиняний посуд, використовуючи техніки гравірування, ліплення, штампування, димлення тощо. Часто використовується рельєфний та ліпний орнаменти. Переважаючими кольорами є білий, чорний, синій, зелений та жовтий. Характерною ознакою олешнянської кераміки є видовжена округла форма посуду та силуети з плавними лініями. Дослідники відзначають, що кілька десятиліть тому в с. Олешня налічувалось більше 15 майстрів, які постійно займалися виготовленням гончарних виробів. Натомість сьогодні кількість майстрів є незначною, переважно це люди похилого віку.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Інше (вказати власноруч)
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 04.07.2019 № 510). Охоронний номер 016.нкс.
- Бібліографія:
- Моніторинг щодо стану життєздатності елементів НКС, внесених до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. "Олешнянське гончарство Чернігівщини". URL: https://uccs.org.ua/novyny/oleshnianske-honcharstvo-chernihivshchyny/
- "Олешнянське гончарство Чернігівщини" (Чернігівська обл., Ріпкинський район, с. Олешня). Чернігівський обласний центр народної творчості. URL: https://www.youtube.com/watch?v=Jym7pbTL0w8
- Тіток А. Найстарший гончар країни живе на Чернігівщині. Суспільне. URL: https://suspilne.media/3521-najstarsij-goncar-kraini-zive-na-cernigivsini/
- Фото: Випуск 16. Олешнянське гончарство Чернігівщини. Національна історична бібліотека України. URL: https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/717/
- Фото: Олешнянське гончарство Чернігівщини. Миколаївський обласний центр народної творчості. URL: https://ocnt.com.ua/nks-osvita-shist-novix-elementiv-prezentaciya/oleshnyanske-goncharstvo-chernigivshhini-majster-ivan-bibik-7/
#традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +5 фото |
Художнє дереворізьблення Чернігівщини традиція
Різьблення по дереву – це мистецтво, яким славилися стародавні слов’яни ще в ХІ ст. У ХVІІІ-ХІХ ст. різьблення в Україні досягло найвищого рівня розвитку. На Чернігівщині поширення отримало художнє різьблення по дереву з плоскою рельєфною технікою тригранно-виїмчастого різьблення. Зразки таких виробів ХІХ-ХХ ст. у значній кількості збереглися в музеях України (Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Чернігівський історичний музей імені В.В.Тарновського тощо), приватних колекціях України та закордону. Характерною особливістю різьбярів Чернігівщини було поєднання трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки) та використання в орнаментах солярних розеток, що символізують сонце. На виробах майстри часто зображували казкових тварин, птиць, рослинні елементи тощо. Інструменти для різьблення майстри виготовляли самостійно.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 04.07.2019 № 510). Охоронний номер 017.нкс.
- Бібліографія:
- Моніторинг щодо стану життєздатності елементів НКС, внесених до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. "Художнє дереворізьблення Чернігівщини". URL: https://uccs.org.ua/novyny/monitorynh-shchodo-stanu-zhyttiezdatnosti-elementiv-nks-vnesenykh-do-natsionalnoho-pereliku-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-ukrainy-khudozhnie-derevorizblennia-chernihivshchyny/
- Різьбярський дивосвіт Чернігівщини. Культурно-бібліографічний фронт. URL: https://bibliogr-front.4uth.gov.ua/нематеріальна-культурна-спадщина-і-війна/різьбярський-дивосвіт-чернігівщини
- Фото: "Художнє дереворізьблення Чернігівщини". Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації. URL: https://dkult.cg.gov.ua/index.php?id=406984&tp=0
#традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +1 фото |
Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області традиція
Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області являють собою унікальні традиції святкування Різдва, які зберігаються протягом тривалого часу практично без змін. Первинне значення коляди пов’язане з дохристиянським слов’янським святом зимового сонцестояння, на честь початку нового року. З утвердженням на українських землях християнства акцент було зміщено на святкування Різдва (25 грудня за новоюліанським і григоріанським календарем, 7 січня за юліанським). Колядуванняна на Різдво є давнім українським звичаєм. Обряд колядування на Верховинщині традиційно розпочинається на другий день Різдвяних свят (26 грудня за новоюліанським і григоріанським календарем, 8 січня за юліанським), коли громада сходиться до церкви. Після Служби Божої гуртом збираються учасники коляди – чоловіки у святкових традиційних строях, тримаючи в руках "бартку" з довгою дерев’яною ручкою (топірець, до якого ремінцем прив’язаний дзвіночок) та смушкові шапки з "трєсунками" (прикраси з бісеру та леліток). Дехто з чоловіків тримає народні музичні інструменти – трембіти, роги та скрипки. Чоловіки об’єднуються в колядницькі партії до 12 осіб (символізують 12 апостолів) та йдуть колядувати. Попереду кожної колядницької партії йде її керівник ("береза") з дерев’яним хрестом у руках. Керівник колядницької партії повинен розуміти тонкощі коляди згідно з давніми звичаєвими вимогами, знати напам’ять колядки та вмісти витанцьовувати "плєси" (ритуальні танці, що супроводжують дійство). Усі учасники колядницької партії мають слухатися керівника, який напередодні Різдвяних свят збирає свою колядницьку партію, щоби повторити коляди, віншування та навчити молодих колядників витанцьовувати гуцульські плєси. Кожен колядницький гурт має певну територію для колядування. Коляду співають у кожній хаті та кожному члену родини. Одна коляда може тривати до 30 хвилин, а загалом колядники можуть співати в кожному домі по кілька годин. Якщо у хаті ніхто не живе, то колядують перед дверима. Колядницькі партії колядують від Різдвяних свят до Йордана (Водохреща – 6 січня за новоюліанським і григоріанським календарем, 19 січня за юліанським). На Водохреща громада сходиться до церкви на «розплєс», тобто закінчення різдвяних свят, проводи коляди. Колядницькі гурти почергово співають по одній коляді та віддають наколядоване на потреби церкви. З метою популяризації традицій коляди та плєсів досвідчені учасники коляди навчають молодь, проводять майстер-класи. У Верховині щороку відбувається фестиваль коляди, на якому колядницькі партії демонструють свою майстерність.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 28.12.2019 № 978). Охоронний номер 018.нкс.
- Бібліографія:
- Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області. Культурно-бібліографічний фронт. URL: https://bibliogr-front.4uth.gov.ua/нематеріальна-культурна-спадщина-і-війна/гуцульська-коляда-та-плєси-верховинського-району-івано-франківської-області
- Курочкін О. Різдвяне колядування. Етнографія. URL: https://ethnography.org.ua/content/rizdvyane-kolyaduvannya
- Гуцульська коляда. Село Криворівня. YouТube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=5ruYOHpNd1U
- Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області: Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/2599615-u-karpatah-znajsli-90ricnu-svitlinu-guculskoi-koladi.html
- Фото: Ой радуйся, земле! Коляда іде! - Різдвяні традиції України. URL: https://discover.ua/inspiration/oy-raduysya-zemle-kolyada-ide-rizdvyani-tradytsiyi-ukrayiny
- Фото: Гуцульська коляда у Криворівні 2020. Verkhovyna.life. URL: https://verkhovyna.life/events/category/winter/520/view
- Фото: Гуцульську коляду можуть внести до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО (опис обряду/фото). Галицький Кореспондент. URL: https://gk-press.if.ua/gutsulsku-kolyadu-mozhut-vnesty-do-nematerialnoyi-spadshhyny-yunesko-opys-obryadu-foto/#google_vignette
#усні традиції та форми вираження #виконавське мистецтво #звичаї #обряди,святкування #знання та практики
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +3 фото |
Звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській ОТГ традиція
Аркан з Ковалівкою являє собою чоловічий танець, що найчастіше складається з двох частин, відмінних між собою за хореографією та музичним супроводом. Перша частина – Аркан – передбачає певну послідовність рухів під музику. Аркан танцюють в колі, чоловіки кладуть руки на плечі один одному та швидко, у ритмі музики, вистукують ногами по землі. Серед виконавців існує "правило шести", коли рухи виконуються на певний рахунок (наприклад, на один – права нога йде вправо, на два – ліва нога вправо позаду правої ноги, при цьому злегка підстрибуючи, на рахунок три – права нога знову йде вправо, на чотири – стрибок на правій нозі, в цей час – ліва нога підноситься вправо вверх, на п’ять – ліва нога ступає на підлогу, на рахунок шість танцюрист злегка підстрибує на лівій нозі, в цей час права нога викидається вліво вверх і т.д.). Друга частина – Ковалівка – являє собою танець з вигуками "поводиря", що веде учасників танцю за собою. Вигуки слугують сигналами для музик змінити мелодію. Крім танцювання, чоловіки також приспівують за командою поводиря. Зазвичай, Аркан з Ковалівкою виконують на родинних святах (весіллях, хрестинах, іменинах тощо).
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 05.08.2020 № 2008). Охоронний номер 019.нкс.
- Бібліографія:
- "Аркан з Ковалівкою" визнано культурною спадщиною. zbruc.eu. URL: https://zbruc.eu/node/99600
- Димніч Н. Звичай виконувати танець "Аркан" на Прикарпатті визнали нематеріальною культурною спадщиною. Суспільне. Новини. URL: https://suspilne.media/54567-zvicaj-vikonuvati-tanec-arkan-na-prikarpatti-viznali-nematerialnou-kulturnou-spadsinou/
- Фото: Звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській ОТГ внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Печеніжинська ОТГ. URL: https://pnotg.gov.ua/news/zvicha-vikonuvati-tanets-arkan-z-kovalivkoyu-v-pechenizhinski-otg-2020-08-11
- Фото: "Аркан з Ковалівкою" визнано культурною спадщиною. zbruc.eu. URL: https://zbruc.eu/node/99600
#виконавське мистецтво #звичаї #обряди #святкування
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +2 фото |
Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі традиція
Здавна невід’ємним атрибутом різдвяних колядницьких гуртів на Львівщині були великі об’ємні сферичні різдвяні звізди. Їх характерні особливості – великий розмір, опуклість, наявність променів-ріжок та яскраве оздоблення. Звізди в діаметрі сягають від 1,5 до 3 м. Звізда складається з наступних деталей: обручі, платівки, хрестовина, вісь, живіт, ріжки, стояк (по-іншому – нога). Ці частини звізди утворюють каркас, який оздоблюється папером або тканиною. У середині готового каркаса звізди, на осі, кріпиться дощечка з отворами для свічок чи електричних жарівок.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 06.07.2022 №228). Охоронний номер 028.нкс.
- Бібліографія:
- Нематеріальна спадщина України: звізда села Мацьковичі. Суспільне Львів. YouTube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=MbW-jR27FNI
- Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі. URL: https://uccs.org.ua/novyny/stvorennia-ob-iemnoi-sferychnoi-rizdvianoi-zvizdy-sela-matskovychi/
- Фото: Звізди братів Новаків з Дублян розходяться по всіх теренах України та за кордон. URL: https://vzhovkvi.com/kultura/zvizdy-brativ-novakiv-z-dublian-rozkhodiat-sia-po-vsikh-terenakh-ukrainy-ta-za-kordon.html
- Фото: Історія створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі – елементу нематеріальної культурної спадщини. Департамент з питань культури, національностей та релігій. URL: https://loda.gov.ua/news/34812
#звичаї #обряди #святкування #традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +4 фото |
Комплекс будівель Харківського університету: корпус юридичного факультету навчальний заклад
Юридичний корпус входив до комплексу будівель Харківського імператорського університету з 1909 р. Згідно з уставом 1835 р. у Харківському університеті існувало три факультети: філософський, юридичний і медичний. На початок XX ст. діяльність університету обумовлювалася уставом 1884 р. На юридичному факультеті було 12 кафедр: римського права, цивільного права і цивільного судоустрою, торгового права і торгового судоустрою, кримінального права і кримінального судоустрою, історії російського права, державного права, міжнародного права, поліцейського права, фінансового права, церковного права, політичної економії і статистики, енциклопедії права і історії філософії права. 1920-ті – початок 1930-х рр. стали часом радикальних перетворень в системі освіти України, яка виявилась єдиною з радянських республік, де університети більше ніж на десять років припинили своє існування. Юридичний факультет було ліквідовано в травні 1920 р. Починаючи з вересня 1994 р., тут знаходиться один із навчальних корпусів Української інженерно-педагогічної академії. Чотириповерхова цегляна будівля колишнього юридичного факультету відображає відхід від класицизму. Великий скляний отвір у центрі фасаду, перекритий аркою овального контуру, а також окремі деталі фасаду мають ознаки модерну. Водночас дотримання однакової висоти карниза і верху цоколя з будівлею наукової бібліотеки Харківського університету допомогли архітектору Віктору Валеріановичу Величко (1864–1923) зберегти єдність композиції забудови. Характерні риси будівлі – залізобетонне перекриття між двома аудиторіями та прямокутний в плані корпус. Майже третину його об’єму займають вестибюль і сходи. Іншу частину приміщення займають: на першому поверсі допоміжні приміщення, а також розташовані одна над одною дві аудиторії, верхня з яких має форму амфітеатру. Головний фасад приміщення симетричний. Вхід підкреслений пілястрами стилізованого іонічного ордеру, з фронтоном.
- Тип об'єкта: Навчальний заклад
- Автор(и): Архітектор – В.В.Величко
- Дата утворення: 1909
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Задовільний
- Розміри: Займає ділянку площею 935,03 кв.м.
- Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200002-Н.
- Бібліографія:
- Паспорт об'єкта культурної спадщини "Комплекс будівель Харківського університету: корпус юридичного факультету". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
- Фото: Паспорт об'єкта культурної спадщини "Комплекс будівель Харківського університету: корпус юридичного факультету". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/; Харків, Університетська, 27. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
- Пов'язаний об'єкт: Комплекс будівель Харківського університету: будинок губернатора, в якому було відкрито університет
#Харківський університет
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Харків | +3 фото |
Знання і практики приготування сахновщинського короваю традиція
Одним із елементів нематеріальної культурної спадщини України є знання і практики приготування сахновщинського короваю. Зазвичай, сахновщинський коровай круглої форми (як «сонечко»), одноярусний, із золотавою скоринкою (від світлого до насиченого коричневого кольору). Існує щонайменше три способи його приготування. Перший спосіб полягає у приготуванні короваю з цільного шматка тіста, другий – з одного великого та дев’ятьох невеликих шматків тіста («косички»), третій спосіб – з трьох з’єднаних між собою «косичок». Декорують короваї по-різному. Прикраси з тіста утворюють композицію з виключно рослинних елементів: колосків, що символізують процвітання; грон калини − сім’ю; троянд − жіночу красу і кохання; дубового листя − довголіття; маків − збереження роду, оберіг від зла та інших елементів. Раніше такі короваї випікали в сільських печах, а сьогодні – в електропечах, газових духовках тощо. З випіканням короваю пов’язана низка народних прикмет і забобонів. Наприклад, не дозволяється, щоби весільний коровай готували розлучені жінки, вдови та бездітні. Коли майстрині працюють з тістом, мають думати про щось хороше, не сваритися, бо «тісто все відчуває» і коровай не пропечеться належним чином.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 06.07.2022 №228). Охоронний номер 029.нкс.
- Бібліографія:
- Знання і практика приготування Сахновщинського короваю. URL: https://uccs.org.ua/novyny/znannia-i-praktyka-pryhotuvannia-sakhnovshchynskoho-korovaiu/
- Документальний фільм «Сахновщинський коровай». Проєкт «Дослідження традиції випікання короваю на Сахновщині». Культурна спадщина Сахновщини. YouTube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=iuEYX7p4IrA
- Сахновщинський коровай та традиційне харківське коцарство. URL: https://www.cultura.kh.ua/uk/news/7177-sahnovschinskij-korovaj-ta-traditsijne-harkivske-kotsarstvo
- Фото: Леся Шикітка. URL: https://www.instagram.com/lesiashikitka/
- Фото: Солодовнік М. Як Сахновщина у Харківській області зберігає традицію випікання короваїв. Суспільне. URL: https://suspilne.media/261059-ak-sahnovsina-u-harkivskij-oblasti-zberigae-tradiciu-vipikanna-korovaiv/
- Фото: Харківське коцарство та сахновщинський коровай увійшли до переліку нематеріальної культурної спадщини України. URL: https://style.sq.com.ua/2022/07/09/harkivske-koczarstvo-ta-sahnovshhinskij-korovaj-uvijshli-do-pereliku-nematerialnoї-kulturnoї-spadshhini-ukraїni/
#сахновщинський коровай #знання та практики #традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +5 фото |
Могила письменника Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка поховання
Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (1778–1843) – письменник, драматург, літературний критик і культурно-громадський діяч, журналіст, основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Народився у с. Основа біля Харкова. Походив з козацько-старшинського роду. Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові, у виданні першого в Україні журналу "Украинский Вестникь" (1816–1817). Був активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Був одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 – його директор), благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838 ). Видатні твори: «Конотопська відьма» (1833), «Маруся» (1834), «Сватання на Гончарівці» (1835), «Сердешна Оксана», (1841) «Ганнуся» (1839). За його творами знято низку фільмів. Помер 20 серпня 1843 року від запалення легенів. Похований був на Холодногірському кладовищі. У 1950-х pp. могила була перенесена з ліквідованого Холодногірського на 2-ге міське кладовище. На могилі Г.Ф. Квітки-Основ'яненка встановлена надгробна плита. На плиті - мармуровий надгробок білого кольору. Напис з чолового боку надгробку: "Здесь покоится прахь Григорія Федоровича Квитки (Основьяненка) Род. 18-го Нояб. 1778-го г. Сконч. 8-го авг. 1843 г.", напис з тильного боку стели: "Анна Григорьевна Квитка урожденная Вульф род 17 мая 1800 г. Скончалась 31 января 1852 года".
- Тип об'єкта: Поховання
- Дата утворення: 1843
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Задовільний
- Розміри: Могила займає ділянку площею 5,28 кв.м.; надгробна плита – 2,2 х 2,4 м; надгробок – 1,9 х 0,89 х 0,53 м
- Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200006-Н.
- Бібліографія:
- Паспорт об'єкта культурної спадщини "Могила Квітки-Основ’яненка Г.Ф., письменника". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
- Фото: Grave of Hryhoriy Kvitka-Osnovyanenko. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
#Квітка-Основ'яненко #письменник
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Харків | +3 фото |
Могила поета Петра Петровича Гулака-Артемовського поховання
Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790–1865) – український поет. Народився в містечку Городище на Київщині (нині - місто Черкаської обл.). У 1817 р. П.П.Гулак-Артемовський став вільним слухачем на словесному факультеті Харківського університету, а роком пізніше почав викладати в університеті та в Інституті благородних дівиць польську та французьку мови. З 1825 p., після захисту магістерської дисертації, він викладає в університеті курс російської історії та географії; одержує посаду професора на кафедрі історії. З 1838 по 1841 pp. був деканом словесного факультету, а в 1841–1849 pp. – ректором Харківського університету. П.П.Гулак-Артемовський – один із визначних українських поетів дошевченківського періоду, автор низки різноманітних творів. Найціннішими у його літературній спадщині є байки та балади. Добре відома байка "Пан та собака" була вперше опублікована в харківському журналі "Украинский вестник" у 1818 р. Набули популярності також байка "Солопій та Хівря" та інші твори поета, спрямовані проти людської скупості та хитрості, байки-гуморески "Батько та син", "Дурень і розумний". Першим в українській літературі він виступив у жанрі романтичної балади. Створена за сюжетом Й.Гете балада "Рибалка" (1827) відзначається мелодійністю та народно-пісенним колоритом мови. Багато працював над перекладами, зокрема, з польської, переклав на українську мову низку творів А.Міцкевича. На могилі П.П.Гулака-Артемовського встановлений сірий гранітний обеліск пірамідальної форми. Напис на обеліску: "Восстановлен. 1945 г.". Біля підніжжя обеліску - чавунна надгробна плита з написом: "Памяти действительного статского советника Петра Петровича Артемовского-Гулака. Сконч. 1-го октября 1865-го года. 76 лет. Преданная жена". Раніше могила була оточена металевою огорожею. Зараз територія навколо могили оточена огорожею у вигляді гранітних пірамідальних стовпчиків, розташованих по периметру та з’єднаних ланками чавунного ланцюга.
- Тип об'єкта: Поховання
- Дата утворення: 1865
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Задовільний
- Розміри: Могила займає ділянку площею 62 кв.м., обеліск пірамідальної форми – 210х70х54 см, надгробна плита – 2,15х1,05 м
- Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200003-Н.
- Бібліографія:
- Паспорт об'єкта культурної спадщини "Могила поета П.П.Гулака- Артемовського". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
- Фото: Могила Гулака-Артемовського П.П. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
- Пов'язаний об'єкт: Пам'ятник Петру Петровичу Гулаку-Артемовському
#Гулак-Артемовський #поет
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Харків | +2 фото |
Могила драматурга, актора і режисера Марка Лукича Кропивницького поховання
Марко Лукич Кропивницький (1840–1910) – український драматург, актор, режисер, композитор, засновник українського реалістичного театру. Народився в с. Бежбайраки Херсонської губернії (тепер – с. Кропивницьке Кіровоградської області) у родині управителя поміщицьким маєтком. Був вільним слухачем на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира. Протягом 1861-1871 pp. працював на різних канцелярських посадах у Бобринці і Єлизаветграді (нині – Кропивницький). Брав участь як актор і керівник у роботі аматорських театральних гуртків разом із І.К.Тобілевичем. 1871 р. переїхав до Одеси, де вступив до професійного російського театру. Протягом 1873–1874 pp. грав на харківській сцені у складі акторської трупи, де вперше була поставлена його п'єса "Дай серцю волю - заведе в неволю". 1875 р. – режисер і актор театру-товариства "Руська бесіда" в Галичині. У 1882 р. Кропивницький очолив першу українську професійну трупу, створену у Єлизаветграді, - Товариство українських акторів. Він поклав початок режисурі в українському театрі; під його керівництвом розпочали артистичну діяльність такі відомі українські актори як М.К.Садовський, М.К.Заньковецька, П.К.Саксаганський, І.О.Мар'яненко та ін. Останні 20 років свого життя (з 1890 по 1910) Марко Кропивницький жив на своєму хуторі "Затишок" (нині - недалеко від с. Сподобівка Шевченківського p-ну Харківської обл.). Тут він не лише успішно вів господарство, за що, на с/г виставці, отримав бронзову медаль, але й створив справжній культурний центр. Заснував, зокрема, початкову україномовну школу та дитячий театр, акторами якого стали його власні діти та діти селян. За своє життя драматург написав понад 40 драм ("Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Глитай, або ж павук" та інші), комедій, водевілів; є автором музики і віршів до своїх вистав, а також популярних пісень і романсів. У його творчому активі близько 500 ролей: Виборний ("Наталка-Полтавка" І.П.Котляревського), Карась ("Запорожець за Дунаєм" С.С.Гулака-Артемовського), Шельменко ("Шельменко-денщик" Г.Ф.Квітки-Основ'яненка) та ін. На могилі М.Л.Кропивницького знаходиться постамент, на якому встановлено надгробок у вигляді гранітної брили та бронзового бюста драматурга (скульптор – Ф.П.Балавенський). Постамент встановлено на стилобаті на двох сходинках. На надгробку зображений хрест, а під ним напис: "Марко Лукич Кропивницький. 1840-1910". До 1975 р. могила була оточена металевою огорожею. Зараз територія навколо могили огороджена металевим ланцюгом та викладена тротуарними плитами.
- Тип об'єкта: Поховання
- Автор(и): Скульптор – Ф.П.Балавенський
- Дата утворення: 1910
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Задовільний
- Розміри: Загальна висота пам'ятника – 2,65 м, висота бюсту – 75 см, висота постаменту – 1,9 м. Розміри постаменту – 1,35х1,29х1,60х65 см
- Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200004-Н.
- Бібліографія:
- Паспорт об'єкта культурної спадщини "Могила M.Л.Кропивницького, драматурга, актора і режисера". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
- Фото: Могила М.Л.Кропивницького. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
#Кропивницький #драматург #режисер #актор
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Харків | +2 фото |
Могила художника Сергія Івановича Васильківського поховання
Сергій Іванович Васильківський (1854–1917) – український художник. Народився в м. Ізюм Харківської губернії. У 1876 р. вступив до Петербурзької Академії художеств. Уже в перших своїх роботах звертається до тем рідної природи. За картину "По Дінцю" С.І.Васильківський одержав звання художника першого ступеня, велику золоту медаль і закордонне відрядження (1886–1887). З 1888 р. до останніх своїх днів жив у Харкові. У 1900 р. у співавторстві з М.С.Самокишем видав альбом "З української старовини", який розповідав про історичне минуле України. Зробив орнаментальні розписи і три монументальних панно для Полтавського земства (1903). Протягом 1912-1917 pp. С.І.Васильківський був активним діячем літературно-художнього гуртка. Загалом створив близько 3,5 тис. творів. Найбільш відомі роботи художника: "На пасовиську", "Ромоданівський шлях", "На ярмарку", "Бій козака Голоти з татарином", "Запорожець у розвідці", "Вибори полковника Пушкаря" та ін. Своєю творчістю художник найповніше втілив кращі риси українського пейзажного живопису, також серед його робіт багато й історичних полотен, картин на побутові теми, портретів та монументальних розписів. Для його творчості характерні глибока правдивість, майстерність виконання, спокійний колорит. Перед смертю художник передав Харківському міському музею 1348 своїх творів і велику суму грошей на облаштування в музеї художнього відділу. На жаль, більшість його робіт було втрачено під час Другої світової війни. Сьогодні у різних галереях, музеях і приватних зібраннях зберігається біля 500 робіт картин митця. Поховали C.І.Васильківського на міському Іоанно-Усікновенському кладовищі, поряд з могилами батьків (вони не збереглися). Лише в 1922 р. на могилі митця було встановлено чорний гранітний обеліск на сірому кубі, який оброблено під бучарду. Обеліск має вигляд пірамідальної композиції з двома уступами. Напис на обеліску: "Академік живопису Сергій Іванович Васильківський. Народився 17 жовтня 1854 р. Помер 8 жовтня 1917 р.". Територія навколо надгробку викладена тротуарною плиткою. Могила оточена металевою огорожею з рельєфними панно із зображенням гілки лавру (раніше металева огорожа була іншою).
- Тип об'єкта: Поховання
- Дата утворення: 1917
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Задовільний
- Розміри: Територія поховання – 5,45х4,6 м, металева огорожа – 0.7х3 х3 м, висота чорного гранітного обеліска – 2 м, його розміри – 0.53х0,6х0.54 м, висота уступів пірамідальної композиції – 0.9 м
- Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200005-Н.
- Бібліографія:
- Паспорт об'єкта культурної спадщини "Могила художника C.І.Васильківського". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
- Фото: Могила художника C.І.Васильківського. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
#Васильківський #художник
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Харків | +3 фото |
Комплекс будівель Харківського університету: корпус хімічного факультету навчальний заклад
Корпус хімічного факультету (1767–1777 pp.) – північний флігель Губернаторського будинку, побудований на території, що була придбана у генерал-аншефа П.Девієва та інших осіб. Збудований в стилі раннього класицизму, архітектор невідомий. Первісно це була одноповерхова цегляна службова будівля. Після передачі її Харківському університету та проведення реконструкції з надбудовою другого поверху в 1803–1805 pp. за проєктом архітектора Є.О.Васильєва, будівля використовувалась як учбовий корпус. Частина приміщень була реконструйована під керівництвом архітектора І.Л.Вателета. Будівля була з’єднана з головним корпусом проїзною аркою. У 1908 р. проведена добудова двоповерхового (з підвалом) корпусу, в якому розміщувалися лабораторії органічної хімії. У 1980 р. було забудовано курдонер з південної сторони корпусу. Хімічний корпус Харківського університету називався «корпусом аудиторії», тут в основному проходили лекційні та практичні заняття студентів всіх факультетів, деякий час знаходились анатомічний театр, архітектурний, технологічний, агрономічний та монцкабінет, різні лабораторії. З 1851 р. перший поверх займали фармацевтична аудиторія (2 кімнати) і хімічна аудиторія (5 кімнат). На верхньому поверсі знаходились учбові аудиторії. У різні роки у цій будівлі викладали та провадили дослідження видатні учені-хіміки: Ф.Гізе, О.Ходнєв, М.Бекетов, А.Шимков, І.Осипов, Г.Мухін, І.Францевич, М.Ізмайлов та ін. У 1930 р. при Харківському університеті було створено Інститут хімії. З 1963 р. будівлю займає Український заочний політехнічний інститут, який в 1989 р. було реорганізовано в Український інженерно-педагогічний інститут, у подальшому (1994 р.) – академію. Пам’ятка розташована у найстарішій частині м. Харкова. Квартал, на території якого розміщується комплекс будівель Харківського університету, обмежений лініями вулиці Університетської, площ Павлівської і Сергіївської, Соборного узвозу. Сучасна забудова кварталу має периметральний характер з розташуванням будинків різних часів побудови на "червоних" лініях і всередині кварталу: центральна частина зайнята зведеними у різні часи різноповерховими нежитловими будівлями, які входять до комплексу університетських будівель. Корпус хімічного факультету розташований праворуч від головного корпусу університету – колишнього Губернаторського будинку. Корпус хімічного факультету розміщується на ділянці з помірним ухилом у південному напрямку. Уздовж фасаду зростають листяні дерева. Триповерхова (третій поверх – мансардний) цегляна первісно «П»-подібна в плані будівля після забудови курдонеру набула прямокутну в плані форму. Східним фасадом виходить до вулиці Університетської, вхід до будівлі влаштований з боку двору. Фасад будівлі по вул. Університетській виконано лаконічно: гладкі та рустовані ділянки стін чергуються, складаючи ритм вертикальних членувань, що підкреслено пофарбуванням у різні кольори. Увінчує будівлю профільований карниз. Частково зберігся первісний вигляд інтер’єрів – цегляні склепіння стелі. Коридор другого поверху освітлює світловий ліхтар. Оздоблення приміщень різноманітне, у деяких приміщеннях технічний стан незадовільний. 2 серпня 2018 р. у будівлі Хімічного корпусу сталася пожежа. Під час ремонту зайнялися дах та перекриття корпусу – понад 800 кв.м. Сотня рятувальників гасила вогонь майже 16 годин. Кримінальне провадження, відкрите за фактом пожежі, було закрито 2021 р. за відсутністю складу злочину. За три роки з моменту пожежі відновлення будівлі не було розпочато через відсутність необхідного фінансування.
- Тип об'єкта: Навчальний заклад
- Дата утворення: 1777
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Незадовільний
- Розміри: Площа – 4411,70 кв.м
- Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200002-Н.
- Додаткова інформація:
- На корпусі міститься охоронна дошка з написом: "Українська Радянська Соціалістична Республіка. Пам’ятник архітектури. Хімічний корпус 1820–1829 pp. Охороняється державою. Пошкодження карається законом" (дати на дошці вказані помилково).
- Бібліографія:
- Паспорт об'єкта культурної спадщини "Комплекс будівель Харківського університету: корпус хімічного факультету". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
- Цвєткова С. Займання пам'ятки національного значення у Харкові: поліція закрила справу. Суспільне. Новини.
11 серпня 2021. URL: https://suspilne.media/154956-zajmanna-pamatki-nacionalnogo-znacenna-u-harkovi-policia-zakrila-spravu/ - Фото: Комплекс будівель Харківського університету: корпус хімічного факультету. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
- Фото: Цвєткова С. Займання пам'ятки національного значення у Харкові: поліція закрила справу. Суспільне. Новини.
11 серпня 2021. URL: https://suspilne.media/154956-zajmanna-pamatki-nacionalnogo-znacenna-u-harkovi-policia-zakrila-spravu/
- Пов'язаний об'єкт: Комплекс будівель Харківського університету: будинок губернатора, в якому було відкрито університет
#Харківський університет
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Харків | +12 фото |